Поради на період карантину
Уже сьогодні вам слід відібрати та сховати половину іграшок: ніхто не знає, скільки це триватиме, але можливість час від часу діставати зі схованки «нову» іграшку вам дуже допоможе.
Під час цієї вимушеної перерви намагайтеся підтримувати незмінність денного розпорядку. Насамперед це стосується повсякденних занять. Час підйому, прийому їжі, після обіднього сну тощо мають бути звичними. Діти прагнуть передбачуваності; не менш важливою вона є і для їхніх піклувальників (довгий день з малюком пережити набагато простіше, якщо розбити його на коротші, більш «керовані» періоди).
Невелике нагадування: у дитячому садочку вашим дітям зазвичай дозволяють бути трохи бешкетливими під час ігор. Вам теж доведеться піти на такі «поступки»: дитина не зможе розслабитися та позбавитися від зайвої енергії, якщо їй доведеться весь час думати про створюваний нею безлад вдома. Нехай спільне прибирання та складання речей на місце після ігор увійде до звички. Діти також дуже добре знають це правило.
Іграшки можна використовувати по-різному: наприклад, машинки можуть не тільки «їздити»: їх можна сортувати за кольором, відправляти їх на «автомийку» тощо. Можна склеїти докупи кілька аркушів паперу та намалювати на них дороги і будинки – тоді ви отримаєте «місто», яким можна «їздити». Це ж стосується й інших іграшок.
Діти обожнюють співати та танцювати, особливо якщо ви приєднуєтеся до них! Ось кілька ідей:
- Увімкніть музику та влаштуйте танцювальну вечірку.
- Співайте розвивальні дитячі пісні.
- Грайте в шаради: імітуйте різних тварин рухами та голосом і пропонуйте дітям відгадати, що це за тварина. Грайте по черзі.
- Зробіть музичні інструменти: переверніть каструлі та відра догори дном, використовуйте дерев’яні ложки. Можна, наприклад, зробити маракаси, насипавши рис у порожні пляшки чи пластикові контейнери.
Давайте заспокоїмося. Кожного дня дітям (і вам також) потрібен період спокою. Це – слушний момент для того, щоб розслабитися та «підзарядити батарейки». Ось кілька ідей:
- Почитайте щось разом чи окремо (малюки, які ще не вміють читати, можуть гортати книжки і описувати те, що вони бачать на ілюстраціях).
- Уявіть це! Перед читанням книги разом з дитиною «пройдіться по картинкам», перегляньте ілюстрації. Можливо, ваша дитина зможе переповісти історію, користуючись виключно побаченими картинками.
- Використовуйте розмальовки, разом складайте пазли чи будуйте щось з кубиків.
- Грайтеся в «доньки-матері» з використанням м’яких іграшок, ляльок, а також машинок і кухонних предметів.
- Стікери на папері: ви можете намалювати на аркушах паперу різні форми, літери чи цифри, а дитина з’єднуватиме їх за допомогою стікерів.
- Скотч на папері: ви можете нарізати клейку стрічку на маленькі шматочки, а дитина наклеюватиме їх на папір (дорослим це може здатися нудним, проте малюки обожнюють це заняття).
Рухаймося! Діти звикли багато рухатися – врешті-решт, це їм просто необхідно! Їм потрібно шуміти, бігати, стрибати і таке інше. Це можна робити як вдома, так і на вулиці. Ось кілька ідей:
- Грайтеся в «Гарячу лаву»: розкидайте по підлозі диванні подушки й уявіть, що підлога – це потік розпеченої лави. Дитина може переповзати, переходити чи перестрибувати з подушки на подушку.
- Використовуйте покривало як парашут (розкрийте покривало над головою, а потім повільно опустіть на підлогу). Граючись з немовлятами, накривайте та розкривайте їх простирадлом, граючись в «ку-ку».
- Використовуючи простирадла, ковдри, подушки, стільці і таке інше, збудуйте фортецю. Не поспішайте, нехай головними «будівельниками» будуть діти. Ваша фортеця не обов’язково має бути красивою, головне - безпечною!
- Зробіть «смугу перешкод» з меблів, подушок та іграшок.
- Малюки дуже люблять виклики, особливо коли стають сильнішими та більш скоординованими. Запитайте: «Ти можеш підняти одну ногу? А доторкнутися руками до колін?» Використання назв частин тіла під час такої гри допоможе дитині навчатися, а також показати вам усе, на що здатне її тіло, що росте.
- Грайтеся з ліхтариком: чи зможе дитина дострибнути до плями світла? Чи зможе вона дотягнутися до такої плями на стіні? Після таких вправ діти самі хочуть взяти ліхтарика до рук – звісно, не відмовляйтеся! Ліхтарики займають їх на доволі тривалий час.
- Грайтеся в «Мисливця за кольорами». Запропонуйте дитині знайти у помешканні три сині речі, скласти їх докупи, а потім повернути на місце. Повторюйте вправу з різними кольорами.
Не давайте дітям нудьгувати:
- Пластилін – відмінний матеріал, адже діти проявляють свою творчість, зміцнюють руки та розвивають дрібну моторику.
- Помпони. З помпонами можна грати в різні ігри, наприклад, поєднувати кольори.
- Порожня ванна, заповнена м’якими іграшками. Ігри з улюбленими м’якими іграшками дитини можуть принести багато радості. Просто заповніть ванну іграшками та посадіть туди дитину.
- Їстівна фарба для пальців: Все, що вам потрібно, це борошно, вода та харчовий барвник: налийте 1 склянку холодної води та всипте 1 склянку борошна в каструлю. Поступово додайте 3 склянки окропу та доведіть суміш до кипіння. Дайте їй вистигнути, розділіть на кілька частин та додайте харчові барвники.
- Нанизуйте намистини на нитку, щоб зробити прикраси. Якщо у вас немає бісеру, зробіть прикраси або змійки з макарон, пір’їн чи ріжок. Макарони можна пофарбувати.
- Купання! Зберіть машинки, фігурки солдатиків, ляльки, дрібних звірят тощо та покладіть їх у раковину. Заповніть її мильною водою. Поряд приготуйте ємність з чистою водою для полоскання. «Викупайте» іграшки, сполосніть їх та висушіть рушником. Окрім веселощів, ця діяльність навчить вашого малюка певного порядку дій: з часом він має робити це самостійно під доглядом батьків.
- Картонні коробки. Якщо у вас немає – обов’язково придбайте таку коробку. Цікаво, наскільки діти полюбляють гратися з такими простими речами! З коробки можна побудувати фортецю, обмалювати її, обклеїти наліпками чи різними картинками, вирізаними зі старих журналів. Для фантазії меж не існує.
- Кільця з сухих сніданків + спагеті. Візьміть пластилін, зліпіть з нього кульку та вставте у неї кілька довгих макарон. Запропонуйте малюкові нанизати на спагеті кульки з сухих сніданків. А якщо вони різнокольорові, то це додасть грі певного навчального елементу (групування різних кольорів).
- Перевдягання та рольові ігри.Знайдіть вдома різноманітний одяг, прикраси та інший реквізит. Запропонуйте вашому малюку стати лікарем, пожежником, ветеринаром, фермером, астронавтом і таке інше. Дозвольте дитині брати ваші головні убори, шарфи, рукавички та взуття. Допомагайте їм з пошуком необхідних матеріалів.
- Створення спогадів. Придбайте два примірники одного і того ж журналу – бажано глянцевого, з великою кількістю фотографій. Краще за все вибрати тематичний журнал: дозвілля, машини, природа, домашні улюбленці тощо. Потім дайте дітям ножиці (якщо вони вміють ними користуватися), клей та аркуші паперу такого ж розміру з тим, щоб вони створювали власні «спогади».
- Дайте дитині свій телефон чи планшет і знайдіть в Youtub ролики «як просто намалювати … покрокова інструкція». У такий спосіб вони зможуть навчитися малювати єдинорогів, собак, фрукти і таке інше.
Долучайте дітей до «справжньої» роботи
Однією з найулюбленіших дитячих ігор є допомога вам у виконанні справжніх хатніх справ. Ось кілька ідей:
- Подумайте, чи зможе дитина допомогти вам з приготуванням їжі, накриванням на стіл і таке інше.
- Сортування чи складання білизни. Особливо захопливими для дитини є ігри зі шкарпетками (навіть якщо вони чисті та вже спаровані).
- Залучайте їх до прибирання чи складання речей (наприклад, скласти взуття у шафку чи сховати рулони туалетного паперу в комод). Ці завдання можуть бути доволі важкими для малюків, які щойно навчилися ходити, проте їм все одно буде цікаво. Більше того, ця діяльність покаже їм цінність співпраці.
- Запропонуйте дитині приготування «їстівної веселки». Підберіть для цього різні корисні продукти за кольорами: жовті банани, червоні та зелені яблука, апельсини і таке інше. Нехай дитина вибере, що вона їстиме наступне, і поговоріть про різні «їстівні» кольори. Який колір є найсмачнішим?
Як можна самостійно перевірити готовність дитини до навчання в школі
За кожну відповідь «майже завжди» нарахуєте 4 бали, «іноді» — 2 бали, «ніколи» — 0 балів.
1. Чи володіє дитина поняттями «правий/лівий», «великий/малий», «у/із»?
2. Чи здатна дитина класифікувати, наприклад: речі, що можуть котитися, і речі, що котитися не можуть?
3. Чи може дитина вгадати кінцівку нескладної історії?
4. Чи може дитина назвати більше половини алфавіту?
5. Чи виявляє дитина до чого-небудь підвищений інтерес, чи є у неї хобі?
6. Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих? Чи виявляє увагу, коли хтось із нею розмовляє?
7. Чи може дитина пояснити призначення різних речей: щітки, пилососа, холодильника та ін.?
8. Чи чітко дитина вимовляє слова?
9. Чи знає свою адресу і номер телефону?
10. Чи відчуває дитина себе особистістю, яка багато що може?
11. Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?
12. Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться із ними?
13. Чи може дитина слухати інших, не перебиваючи?
14. Чи здатна дитина посидіти спокійно протягом 25— 30 хвилин?
15. Чи здатна дитина зосередитися хоча би на 10 хвилин, щоб виконати одержане завдання?
16. Чи може дитина розрізняти літери і короткі слова, наприклад «з/с», «л/м», «біб/дід», «кіт/рік»? Чи спроможна Вона розрізняти слова, що розпочинаються з різних звуків, наприклад, «ліс/ріс»?
17. Чи здатна дитина розкласти по порядку (у заданій послідовності) серію картинок?
18. Чи може дитина самостійно скласти пазл із 15 елементів?
19. Чи може дитина сформулювати головну думку запропонованого малюнка, скласти стислу послідовну розповідь по кількох малюнках?
20. Чи уважно дитина слухає, коли їй читають уголос? Чи розуміє зміст того, про що їй читають?
21. Чи ставить дитина запитання про слова й інші друкарські знаки?
22. Чи вміє дитина користуватися фарбами, пластиліном, олівцями, ножицями?
Результати тесту:
0—28 балів: рівень готовності дитини до школи особливо низький.
30—42 бали: рівень готовності дитини до школи низький.
44—56 балів: рівень готовності дитини до школи нижче за середній.
58—66 балів: рівень готовності дитини до школи середній.
68— 76 балів: рівень готовності дитини до школи вище за середній.
78—86 балів: рівень готовності дитини до школи високий.
88 балів: рівень готовності дитини до школи особливо високий.
Граматика дисципліни (поради батькам).
- Перше і безумовне правило – тілесне покарання неприпустиме!
- Подавайте добрі приклади. Поводьтесь так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.
- Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну лінію поведінки, щоб не сперечались в присутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.
- Проявляйте наполегливість. Визначивши межі дозволеного, твердо вимагайте дотримання встановлених вами правил без жодних відступів і поблажок.
- Проявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволити дитині щось зробити або взяти, забудьте про післязавтрашню заборону, якщо повториться така ситуація.
- Вводьте в «уроки дисципліни» гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного навчання в захопливе заняття.
- Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось інше, привабливе для неї. Наприклад, дайте їй в руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши телевізійний пульт. Замість штовхати сусідське хлопченя, нехай робить це з м`ячем або подушкою.
- «Фізичне усунення». Якщо вам не до вподоби постійні посягання на ваш улюблений порцеляновий сервіз, простіше прибрати його з очей малого пустуна.
- Убезпечте оселю. Облаштуйте квартиру так, щоб дитина могла гратись і обстежувати всі цікаві їй місця без вагань і без вашого постійного «не можна».
- Осуджуйте не дитину, а її вчинки. Краще скажіть: «я не люблю, коли ти б`єш чашки з дорогого сервізу», аніж «ти такий незграбний» (неслухняний, безтямний).
- Повторення – мати науки: навіть найкмітливіша дитина одразу не запам`ятає всі заборони і накази. Головне – не лінуйтеся і частіше пояснюйте сутність усталених в родині обмежень і правил поведінки.
- У дітей «коротка пам`ять». Строго зауважте пустунові одразу ж, коли він завинив, бо він не зрозуміє і не запам`ятає уроку.
- Не читайте довгих нотацій. Одне коротеньке зауваження набагато ефективніше.
- Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки. Якщо вона розуміє, чого ви очікуєте від неї і тому, їй легше розібратись у суперечностях, які її пригнічують.
- Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтесь з нею, цікавтесь її думкою, запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації і разом обговоріть, який кращий. Розмірковування – також своєрідний маневр для відвертання уваги.
- Запобігайте конфліктній ситуації. Краще відвернути її, аніж потім шукати вихід. Скажімо, вирушаючи у подорож на машині чи поїздом, візьміть для кожної дитини улюблені іграшки.
- Будьте поблажливими до непосид. Малята не можуть тихо всидіти понад кілька хвилин на концерті або слухняно йти поряд з вами на прогулянці.
- Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б`ється чи кусається, не сподівайтесь на добрі результати від спонтанних виховних заходів.
Поради психолога
«Ідемо до дитячого садка»
Майже в кожній родині, де є маленька дитина, у батьків виникають питання, з якого віку віддавати дитину в дитячий садок і наскільки комфортно їй там буде. Якщо дитина погоджується ненадовго відпустити маму від себе, це одна з ознак того, що дитина зможе відвідувати дитячий садок. Щоб допомогти вашій дитині безболісно ввійти в життя дитячого садка й успішно адаптуватися, допоможуть наступні поради:
■ Найважливіше - це підготувати дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими. У цьому вам допоможуть рідні й близькі, які можуть доглядати певний час за вашою дитиною, коли ви не надовго відлучаєтеся. Вона в майбутньому легко зможе переносити розлуку з вами.
■ Якнайчастіше відвідуйте парки, дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть на дні народження друзів, новорічні свята, де є її однолітки.
■ Про майбутнє оформлення до дитячого садочку говоріть з дитиною, як про радісну подію. Бажано в присутності дитини не висловлювати своїх власних побоювань. Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти.
■ Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися по допомогу. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до виховательки та скажи: «Я хочу пити», і вихователь наллє тобі води» .
■ Намагайтеся розвивати та заохочувати дитячу самостійність. Домашній режим краще заздалегідь узгодити з режимом садочку.
■ Прийдіть заздалегідь у дитячий садок і познайомтеся з обстановкою, з дітьми, з вихователями... Краще це зробити, коли діти гуляють на вулиці або грають у груповій кімнаті. Розкажіть вихователям про індивідуальні особливості вашої дитини, що їй подобається, що ні, які в неї вміння та навички, що поки не робить самостійно. Бажано разом з вихователем визначити, які методи заохочення й покарання прийнятні для вашої дитини.
■ Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги і їй буде простіше відпустити вас.
■ Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку, нехай іграшка ходить разом з нею щодня і знайомиться там з іншими дітьми. Розпитуйте, що з іграшкою відбувалося в дитячому садку, хто з нею дружив, чи не було їй сумно. Таким чином, ви довідаєтеся, як дитині вдається звикнути до дитячого садку.
■ Пограйте з дитиною та з домашніми іграшками в дитячий садок. Нехай іграшка знайде собі друзів і через неї спробуйте вирішити проблеми, що виникають у дитини, орієнтуйте гру на позитивні результати.
Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садку може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили і можливості та плани. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до особливостей адаптації вашого малюка.
ЧИ МОЖЕТЕ ВИ ПОВНОЦІННО ВИХОВУВАТИ ДИТИНУ ВДОМА? Тест
- Чи є у вашої дитини своя кімната?
(Так — 5 балів, ні — 1 бал.)
2. Чи щодня ви приділяєте увагу дитині?
(Так — 5, ні — 1.)
3. Чи терпимі ви, коли вона вередує, погано їсть?
(Завжди — 5, іноді — 3, ні — 1.)
4. Чи вибачаєте ви своїй дитині вередування?
(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)
5. Чи вдаєтеся до тілесних покарань?
(Так — 1, іноді — 3, ні — 5.)
6. Чи хотіли б ви, аби ваша дитина у всьому з вами радилася?
(Так — 1, іноді — 3, ні — 1.)
7. Ваша дитина слухняна? (Так — 5, іноді — З, ні —1.)
8. Якщо ви щось не дозволяєте, чи пояснюєте причину?
(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)
9. Чи вимагаєте від своєї дитини виконання всіх її обов'язків?
(так — 5, іноді — 3, ні — 1.)
10. Чи стежите за спеціальною педагогічною літературою?
(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)
Результати:
10—23 бали. Ви неправильно виховуєте своїх дітей. Що менше набрали балів, то більше це проявляється. Якщо у найближчий час не зміните методи свого виховання, може трапитися, що дитина і замкнеться.
24—37 балів. Ваші погляди на виховання загалом правильні. Але необхідно виявляти більшу турботу про дитину, інакше у вас виникнуть проблеми у стосунках із нею.
38—50 балів. Ви заслуговуєте на велику вдячність, звання «здібний вихователь». У вас достатньо терпіння, наполегливості й любові до дитини. А це дуже важливо!
Як згасити спалах агресії?
Агресивна дитина – це не тільки батьківський смуток, загроза благополуччю дитячого колективу, але й ще нещасна дитина, яку ніхто не розуміє, не хоче приголубити й пожаліти. Дитяча агресивність – ознака внутрішньої емоційної нестабільності, згусток негативних переживань, один із засобів психологічного захисту.
Такі діти використовують будь-яку можливість, аби штовхати, бити, щипати інших. Їхні вчинки часто мають провокаційний характер. Щоб викликати відповідну агресивну поведінку вони завжди готові розлютити маму, вихователя, однолітків. Наприклад, така дитина буде свідомо вдягатися якомога повільніше, відмовиться мити руки, збирати іграшки, поки не розлютить маму, не почує її крик та не отримає від неї ляпас. Після цього дитина сама готова заплакати, а заспокоїться лише тоді, коли мама почне втішати та приголубить її. Дивний спосіб привернути увагу, але для такої дитини це єдиний механізм зниження психоемоційного напруженняю.
Причина агресивності майже завжди - це сімейне неблагополуччя. Більшість дітей виховується в сім'ях, де агресивність проявляється в поведінці батьків. А іноді дорослі бувають надмірно поступливими й безпорадними, коли діти проявляють агресивність у поведінці. Дитина може маніпулювати дорослими, зловживати їхнім добрим ставленням.
Агресія – це енергія подолання боротьби, відстоювання своїх прав і інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Завданням виховання дитини є не усунути її агресію, а навчити адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття.
Як же можна вплинути на небажані прояви агресії дитини?
Психологи вважають, що стосовно агресивних дітей дорослі ні в якому разі не повинні виявляти агресивність у відповідь. Річ у тім, що коли агресивну поведінку суворо карати, дитина під впливом страху навчиться придушувати власні вияви агресивності, але це не означає, що таким чином зменшиться її гнів і почуття помсти. Та агресивність, яку придушують удома або в дитячій установі, буде виявлятися в інших місцях: на вулиці, в гостях… Таке явище називається перенесенням агресивності. Уміння дорослих володіти собою - найкраща гарантія розвитку самовладання в дітей. Дорослі повинні приділяти дитині більше уваги, в певній ситуації проявляти більше рішучості. Така поведінка дорослих заспокоює дітей, позитивно впливає на їх стан.
Не можна карати і сварити. Коли батьки сварять дитину, стверджуючи, що вона боягуз, ледар, ідіот, негідник, то дитина вірить в сказане. Слова для неї значать лише те, що значать. Будь-яке твердження сприймається однозначно: ніякого переносного смислу.
Слід запам’ятати:
- якщо дитину постійно примушують – вона вчиться ненавидіти;
- якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності;
- якщо дитину висміюють – вона стає заляканою;
- якщо дитина зростає в докорах – вона починає жити з почуттям провини.
І навпаки:
- якщо дитина живе в терпимості – вона вчиться сприймати інших;
- якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе;
- якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною;
- якщо дитина зростає у чесності – вона вчиться бути справедливою;
- якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям;
- якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
Раніше для зняття агресії використовували предмети – замінники «ворога» ( гумові груші, подушки тощо), особливо це використовувалося у іноземній психотерапії. На сьогоднішній день ні психологи, ні психіатри а також педагоги не рекомендують використовувати такі предмети, тому що зриваючи злість на груші малюк мститиме уявному ворогові і задоволення одержить аморальне: «Ух! Помстився – так йому й треба!». Сьогодні дитина відлупцює грушу, а завтра… чому б не кішку або песика чи молодшу дитину і так далі.
Можна спробувати розвеселити дитину, згасивши тим самим спалах агресії.
Допомагають активні рухи – ходіння та біг по килимках-матрасах з різними наповнювачами (каштанами, жолудями, ґудзиками, галькою).
«Заспокійливий стілець»
Щоб перебороти негативні емоції запропонувати дитині посидіти хвилинку на стільчику, який забере його гнів. Переключити дитину зі зла на добро – пропозиція допомогти «Допоможи мені, будь ласка, зібрати, намалювати, полити і т.д.
Арттерапія.
- запропонувати «намалюй свій гнів» пожмакай його і викинь, або розмалюй образу веселими фарбами.
- також допомагає гра на музичних інструментах. Діти, які поводяться агресивно полюбляють бути в центрі уваги, тому варто віддавати їм провідні ролі в танцях, рухливих іграх, бути помічником вихователів.
Якщо дитина бере чуже
Давайте згадаємо, практично у кожного з нас коли не будь з’являлося бажання присвоїти щось чуже, інколи ми навіть говоримо це вголос: «Добре було б банк пограбувати чи ювелірний магазин», чудово розуміючи що ніколи не підемо на це. А інколи батьки дійсно дозволяють собі взяти на очах у дітей щось чуже: яблука з сусідського саду, газети з чужого ящика і т.п. Нажаль, і наша культура останнім часом пропагандує дещо інші цінності (благородні розбійники, насилля в ім’я добра та ін.)
Що відчувають батьки коли зустрічається з дитячими крадіжками? Розгубленість, страх, сором. І, природно, виникає питання, як себе вести і що робити в цій ситуації.
Діти, до моменту оцінки їх вчинку дорослими, не розуміють, погано вони вчинили чи добре. В два роки малюк не усвідомлює, що є чужа власність, для нього все спільне, але в п’ять – сім років крадійство говорить про певні пробіли в моральному вихованні (мова не йде про дітей, що живуть в неблагонадійних сім'ях) і для батьків це дзвіночок, щоб замислитися: чи все в порядку у дитини, чи не відчуває вона дискомфорт, можливо, навіть і в сім'ї (холодність, байдужість безпосередньо до дитини, незадоволеність її життєвих потреб, відчуженість між батьками і т.п.). Можливо таким чином, дитина хоче привернути до себе увагу батьків, навіть ось таким негативним способом.
Звичайно, краще попередити крадіжки, виховуючи у дитини правильне відношення до чужої власності, обов’язково звертаючи увагу дитини на переживання людини, яка втратила щось. «Буде тобі приємно, якщо хтось візьме без дозволу твою улюблену іграшку? Якщо тобі захочеться взяти щось чуже, подумай, чи буде це приємно тій людині і чи принесе тобі радість чуже горе?» Будьте уважні до того, що відповість ваша дитина, як далеко вона зайшла в своїх роздумах на цю тему. Познайомте її з правилом «Поступай так, як хочеш щоб поступали з тобою». корисно розбирати різні ситуації, використовувати для прикладу дитячі оповідання на цю тему. Дитина повинна твердо засвоїти, що за крадіжку обов’язково буде покарання, що вона приносить моральні страждання, а володіння украденою річчю не завжди приносить те задоволення, яке хотілося б отримати.
Як правильно себе поводити, спіймавши «крадія»:
- ніколи не виясняйте нічого на гарячу руку;
- ніколи не звинувачуйте дитину в крадіжці, навіть якщо крім неї більше нікому. Виключення – коли ви застали її на місці злочину, але і в цьому випадку добирайте слова. Дайте дитині зрозуміти, як вас це засмучує. Спокійна бесіда, обговорення ваших почуттів, сумісний пошук вирішення будь-якої проблеми, краще, аніж вияснення відносин.
- залишайте малюку шлях до відступу. Якщо ви впевнені, що річ взяв він, але йому важко в цьому зізнатися, підкажіть, що те, що він взяв можна непомітно покласти на місце. Так, для маленьких дітей підійде наступний хід: «У нас вдома, мабуть, завівся домовинок, давай поставимо йому гостинці, а він подобрішає і поверне нам пропажу»;
- украдену річ необхідно повернути хазяїну, але не обов’язково заставляти дитину це робити самостійно, краще піти разом з нею;
- звертайте увагу на те, з ким дитина дружить. Вона могла потрапити під поганий вплив.
Таким чином, завдання батьків вчасно, а головне правильно відреагувати на вчинок дитини, щоб зберегти щирі й довірливі відносини з дитиною, дозволити їй повірити в свої сили.